Пульс у стані спокою дорослої людини в нормі становить 60–80 ударів за хвилину, у регулярно тренованих бігунів — 45–60, у елітних марафонців — 35–45. Максимальний пульс залежить насамперед від віку: орієнтовно 208 − 0,7 × вік, тобто близько 183 уд/хв у 35 років. Ці дві цифри — основа всіх тренувань за пульсом: із них рахуються пульсові зони, за ними видно перевтому й хворобу. Нижче — норми за віком, як правильно виміряти, що означає високий або низький пульс, формули максимуму та калькулятор, який одразу розрахує ваші зони.
Калькулятор пульсових зон
Введіть вік — зони розрахуються автоматично
Формули дають похибку ±10–12 уд/хв. Точний максимум визначають навантажувальним тестом; для тренувань орієнтуйтеся також на дихання.
| Хто | Пульс у спокої, уд/хв |
| Елітні бігуни на витривалість | 35–45 |
| Треновані любителі (біг 4+ рази на тиждень) | 45–60 |
| Здорові дорослі без регулярного спорту | 60–80 |
| Верхня межа норми | 90–100 |
| Діти 6–12 років | 70–110 |
Пульс нижче 60 у людини, яка не тренується, називають брадикардією, і це може бути варіантом норми або приводом для обстеження — залежно від самопочуття. У бігуна пульс 45–50 — не хвороба, а результат: серце стало сильнішим і перекачує той самий об'єм крові меншою кількістю ударів.
Вимірюйте вранці, одразу після пробудження, лежачи, до кави й до того, як встати. Прикладіть два пальці до променевої артерії на зап'ясті або сонної на шиї, порахуйте удари за 30 секунд і помножте на 2. Або довіртеся годиннику з оптичним датчиком — уночі й уранці він точний.
Одноразове вимірювання майже нічого не каже. Цінність — у динаміці: записуйте пульс щоранку протягом 2–3 тижнів, і ви отримаєте свою особисту норму з коливаннями ±3–5 ударів.
Регулярні аеробні тренування збільшують об'єм лівого шлуночка та ударний об'єм — кількість крові, яку серце викидає за одне скорочення. Серцю потрібно менше ударів на ту саму роботу. За 3–6 місяців регулярного бігу пульс у спокої знижується на 5–10 ударів, за кілька років — на 15–20. Це один із найнадійніших маркерів прогресу, який видно без жодних тестів. Як саме тренувати серце — у статті про кардіотренування.
Якщо ранковий пульс на 5–10 ударів вищий за вашу норму два-три дні поспіль, це майже завжди означає одне з трьох:
У всіх випадках рецепт однаковий: легкий день або відпочинок замість запланованого тренування. Бігати з інфекцією на високому пульсі — прямий шлях до міокардиту.
До лікаря варто йти, якщо пульс у спокої стабільно вищий за 90–100 без очевидних причин, нижчий за 40 із запамороченнями чи слабкістю, або є перебої, «завмирання», задишка в спокої.
Максимальний пульс — найбільша частота, з якою серце може битися при граничному навантаженні. Він не показник форми (у новачка і чемпіона він може бути однаковим) і майже не тренується, зате повільно знижується з віком — приблизно на 1 удар на рік.
Знаючи максимум і пульс у спокої, калькулятор вище рахує зони за методом Карвонена — з урахуванням резерву серця. Це точніше, ніж просто відсотки від максимуму, бо два бігуни з максимумом 180 і пульсом у спокої 45 і 75 мають різні зони.
Знаючи пульс у спокої та максимум, ви можете розділити навантаження на п'ять зон інтенсивності. Коротко:
Таблиці зон за віком, як будувати тижневий план і чому 80% тренувань мають бути легкими — у головній статті про пульсові зони. Про те, який пульс нормальний безпосередньо під час пробіжки, — у статті пульс під час бігу.
Для дорослих — 60–80 ударів за хвилину, для регулярно тренованих — 45–60. Важливіша за цифру її стабільність: коливання власної норми на 5–10 ударів угору два-три дні поспіль — сигнал перевтоми або хвороби.
Для бігуна чи людини з регулярними кардіотренуваннями — ні, це нормальна адаптація серця. Якщо ви не тренуєтеся, а пульс 50 і нижче супроводжується слабкістю чи запамороченнями — варто зробити ЕКГ.
Найпростіше — за формулою Танаки: 208 − 0,7 × вік. Для 35 років це 183 уд/хв. Формула 220 − вік дає близький результат у молодих, але занижує максимум після 40. Точну цифру дає лише навантажувальний тест.
Небезпечна не цифра, а поєднання: пульс вище 90% від максимуму понад кілька хвилин у нетренованої людини, біль у грудях, запаморочення, перебої. Для здорового тренованого бігуна короткі виходи на максимум під час інтервалів безпечні.
Найнадійніший спосіб — регулярні аеробні тренування: за 3–6 місяців бігу 3–4 рази на тиждень пульс у спокої зазвичай знижується на 5–10 ударів. Більшість пробіжок робіть легкими, у другій пульсовій зоні. Допомагають також повноцінний сон, менше алкоголю й кофеїну ввечері та достатньо води. Якщо пульс стабільно вищий за 90–100 без причини, спершу зверніться до лікаря.
Найчастіше — недовідновлення після тренування, початок застуди, недосип, стрес, алкоголь або зневоднення напередодні. Один день — випадковість; два-три поспіль — привід зробити легкий день і виспатися.
Пульс — найдешевший і найчесніший датчик вашої форми. Міряйте його щоранку, знайте свій максимум — і тренування за пульсовими зонами перестануть бути абстракцією.